Белз

12698747_1072905589420342_1771555111_o До Белза ми зібрались сонячного квітневого ранку, коли весна повністю вступила в свої права. Було тепло, тільки час від часу віяв прохолодний вітер. Він приносив запах весни від якого аж паморочилася  голова.

Белз – одне з найдавніших міст східної Європи, вперше про нього згадувалося 1030 року – місто було відвойоване Ярославом Мудрим у поляків. На початку 13 стоіття тут княжив Василько Романович. А вже в 14 столітті Белз захопив польський король Каземир ІІІ.

Минув час і Белз із княжого міста перетворився на затишне галицьке містечко. Від княжого замку також залишились самі руїни оповиті казками та легендами. І ще –  назва урочища де вони знаходяться – Замочок.

З ,колись могутнього, замку залишилась лише гарнізонна каплиця святого Валентина. В середині на одній стіні – зображення Богородиці, а на іншій – святого Валентина, котрий є покровителем не лише закоханих, але й військових. А ще ходять чутки, що в стіну також були вмуровані його мощі.

До Белза варто поїхати, зокрема,  для того, щоб посидіти і послухати як мовчать руїни. Це, безумовно суб’єктивна точка зору, але гуляти руїнами я люблю значно більше, ніж замками котрі вціліли. Руїни крізь час проносять історії та казки про часи коли стояв величний замок, а в ньому вирувало життя. В їхньому мовчанні можна багато почути. А до замків прикріплене сумне слово «експонат» і вони не пам’ятають казок.

Ще, безумовно, варта уваги церква святого Мик12773462_1700204243598406_952801200_oолая, колишній костел домініканок, дерев’яна церква святої Параскевії та дзвіниця біля неї. І також  белзька ратуша.

Крім того сам Белз надзвичайно симпатичне і затишне містечко. Ним варто просто погуляти і помилуватись гарненькими будиночками, подихати особливим тутешнім повітрям.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *