1

1

Дорожні байки

Дорожні байки вже не раз розповідалися та переповідались. Із ними коротаєш дорогу, розповідаєш їх увечері за пивом, пригадуєш у потязі. За час свого побутування вони обросли прикрасами та домислами. Кожен оповідач додав щось своє. Хто знає чи відбулось все це насправді, але їх і далі з інтересом слухаєш та розповідаєш.

1

Поїхали ми якось із подругою до Кракова. Заночувати, щоправда, вирішили кілометрів кілька від Кракова, побачили цілком затишний готель і вирішили спинити на ньому свій вибір. Прогадали. Ввічливо посміхаючись, нам повідомили, що вільних номерів нема. Була ніч і жодного готелю поряд. Але у нас із собою був намет і тієї ночі він нам дуже знадобися. М’яко кажучи здивований моїм питанням «де тут можна поставити намет?», працівник заправки сказав: «Де вам подобається». Нам сподобалось на газоні заправки. Там ми й заночували.

А вранці ми доїхали до  Кракова автостопом із літнім французом Жан-Полем. Вже вирушивши з місця, він розповідав, що в молодості часто подорожував автостопом. Тому тепер, коли вже їздить власним «Порше» він ніколи не зупиняється, коли голосують дівчата, адже їм набагато охочіше зупиняються, а це – несправедливо. Виняток зробив лише для нас – занудьгував дорогою.

А далі був Краків. Ми заздалегідь купили квитки на автобус додому, попили з Жан-Полем пива на Ринкові площі і подались по крамницях. Скажу чесно = розважились ми того дня непогано. Бігали крамницями скуповуючи подарунки родичам і друзям, відпочивали в затишних цукернях. Досі вибачити собі не можу, що не придбала срібні сережки з бурштину у вигляді гральних костей!

Так чи так ми до відбуття свого автобуса встигли витратити всі злоті. Хоча ні, 2 злотих у нас залишилось. Ми купили собі на них води в дорогу, так, щоб точно все витратити. І за законом невезіння пляшку ми відкрити так і не змогли. Відкрили вдома. От така історія…

 

 

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

apteka mujchine for man ukonkemerovo woditely driver.