Довга дорога з корпоративу

Поїхав якось мій чоловік із співробітниками за місто на корпоратив. Мене, звісно, ніхто не запрошував: «Я б радий, кохана, але їдуть тільки працівники фірми. Ніяких жінок-дітей». Ну я особливо не засмутилась. Корпоратив затягнеться, а мені ж зранку на роботу.

Перед тим як опівночі лягти спати я для порядку зателефонувала чоловікові. В слухавці почула такий трохи п’яний голос: «Я вже майже в дорозі. Незабаром буду». Все гаразд, всі формальності виконані, можна спати. Зранку ж на роботу.

Прокинулась я десь о третій ночі з якоюсь незрозумілою тривогою. Ігоря не було. Я, насправді почала хвилюватись. Подзвонила йому на мобільний – не відповідає. Піднялась, виглянула у вікно, сподівалась побачити автобус або таксі. Нічого всі сплять.

Вийшла на кухню попити води. І саме тут я почула цей звук. Щось таке як «Ууу – бууу». Я вирішила, що то донька розмовляє по телефону. Але.. третя ночі, який там телефон? Заглянула до  неї в кімнату, Юля спала. Я вже зібралась також лягти, але звук нікуди не подівся, а рівномірно розривав нічну тишу. Я закуталась халат і вийшла в загальний коридор. І от воно, добре, що сусіди сплять! Обличчям на швабрі, що стояла в куточку спав мій Ігорко. А звук, що мене тривожив, власне, виявився його храпом. Я розбудила Юльку і ми спільними зусиллями затягли нашого батька родини в спальню.

Вранці, тільки минула восьма, я помчала на маршрутку, щоб вчасно встигнути на дев’яту. Коли я виходила, Ігор спокійно спав. А коли їхала в маршрутці почав дзвонити. Я слухавки не брала, купа людей, не зручно. Коли доїхала на роботу пере телефонувала чоловікові. І від претензій остовпіла: «Я тут прокинувся, а ти, що вдома не ночувала?!»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *