Пригоди в Марселі

vw-762050__180

 

Була у нас із нашим музичним гуртом  поїздка до Франції на рок-фестиваль. Про те, що умови були далеко не такими казковими, як нам напередодні обіцяли організатори, варте окремої розповіді. Отже, один день відведений на репетиції, ми з товаришем вирішили прогуляти. Гаряче літо, гарна погода, ми у Франції! Які репетиції? Так от – із самого ранку рвонули ми з Любком до Марселя. День минув чудово, ми гуляли містом, котре виявилось дійсно надзвичайно гарним, купались в морі, словом – класно проводили час! І якось ми трохи захопились, настільки, що запізнились на автобус до села в якому саме зупинились ми із гуртом. І все б нічого, але завтра із самого ранку наш гурт змінював місце перебування. Терміново потрібно було повертатись, а автобус, що втік був у той день останнім.

На Марсель несподівано опустилась ніч. Спершу ми із Любком, як ненормальні щемились у двері зачиненого поліцейського відділку (хто ще може нас порятувати у такій ситуації?). Покинули, коли осягнули всю безперспективність своїх дій. Потім забрели в якесь кафе в надії, що вони викличуть поліцію. Потрібно зазначити, що ми з товаришем добре розмовляємо англійською, шкода, що в залі цього ніхто не оцінив. Персонал англійською не володів. Один із офіціантів згадав, що англійською говорить один із кухарів. До нас вийшов цей приємний чорношкірий чоловік і ми з Любком наперебій взялись розповідати йому про халепу в яку ми втрапили:

-…так от, – поспіхом пояснював Любомир,- зранку, якщо ми не встигнемо, автобус поїде без нас.

– Ну, -кивав кухар і намагався зрозуміти суть справи,- а автобус = крадений.

– Та ж ні, – і далі все заново.

Словом довго чи коротко ми йому все пояснили і розповіли навіщо нам потрібна поліція. Він нам сказав, що варіантів нема – потрібно пиляти в центральний відділок поліції. Громадський транспорт вже не ходить, так, що доведеться ногами.

Пішли ми з Любком нічним Марселем за вказаним маршрутом. Нічний Марсель мене також вразив, правда, цього разу вже не красою. Ми і вдень бачили, що місто не дуже чисте, але вночі містом бігали просто ватаги пацюків. Харчувались вони тим, що вдень люди кидали собі прямо під ноги = кусок піци, залишок хот-дога, до прикладу. Ну, неприємно було.

Поліцейський відділок ми знайшли, але поліцейські розвели руками – затримувати автобус у них нема причин. Так,що раді б допомогти, та нічим…

До ранку ми з Любком протинялись Марселем, на пляж пішли, на лавочці в скверику посиділи. І першим автобусом із самого ранку подалися в те село, назви вже й не пам’ятаю. Думали = встигнем чи ні? Встигли. Наші товариші ще й далі вибирались. Ми їх ще й з годину чекали.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

apteka mujchine for man ukonkemerovo woditely driver.