Грецькі канікули

stock-photo-female-friends-hailing-taxi-on-city-street-at-night-289805144

Минав другий тиждень відпочинку у Греції. То був такий собі пляжний відпочинок. Хоча, взагалі, ми з Яриною планували подорожувати. Проте коли ми потрапили у наше відпочинкове містечко, зрозуміли всю безперспективність своїх планів. Автобусами добратись нікуди не могли, бо вони просто не їздили. Єдиний спосіб подорожувати Грецією = винаймати машину, надзвичайно зручно і недорого. Але не все було гладко – права у мене є і я майже вмію їздити, але Ярина цей спосіб відкинула відразу. Ми насолоджувались гарною погодою, чистим морем, словом всіма перевагами пляжного відпочинку.

Таке сидіння на одному місті нам обом вже добряче набридло і в Ярини виникла ідея з’їздити паромом на острів Захінтос, подивитись на легендарний пляж. План був простий, як все геніальне. Ми винайняли велосипеди і вирушили до переправи – всього 14 кілометрів. Не все йшло так гладко як ми думали. Велосипеди були не дуже хороші. Переключаючи швидкості я натерла собі мозолі, а педалі все одно крутились через силу.

З горем з бідою ми доїхали до переправи. Паром відбував о 17, за годину він мав бути на місті. Я підозрювала, що наші плани – нереальні, але переконати Ярисю у мене не вийшло. Ми добрались до Захінтоса. Там ми дізнались, що до пляжу 30 кілометрів, а останній паром назад – за годину. Ярина була дуже не задоволена, але хто нам винен? Ми погуляли годинку і вирушили назад.

Коли ми прибули – смеркало. Ярині прийшла слушна думка, що велосипедами їхати в темряві, не дуже хороша ідея. Ми вирішили знайти таксі. Декілька разів ми обійшли порт – таксі не було. Такого просто не могло бути, порт, можна знайти купу пасажирів. Але реальність – штука вперта – таксі не було. Ми забрели в якийсь бар і попросили викликати для нас таксі. Офіціантка мило посміхнулась і сказала, що у неї немає такого номера. Ми просто вже зневірились якось вирішити ситуацію, але під час чергового обходу набережної ми знайшли такі бажані «шашечки» на машині. Водія, правда, в автомобілі не було, але іншого виходу ми не бачили. Ми чекали біля автівки хвилин 10 і дочекались! З пляжу, з кавою не поспішаючи вийшов водій. Ми так зраділи, як рідному. Він нам, якось не дуже. Сказав, що кілометр – 1 євро. Виходить до місця призначення 14 євро, але він не поїде, немає настрою. О, ви ще й з велосипедами. Ні, не сьогодні. Але він може дещо зробити. Передзвонити товаришеві, може той погодиться. Я стояла і скучала за Грузією, де водії просять тебе їхати, а не ти їх. Зрештою у товариша того таксиста жадібність перемогла лінощі і до готелю ми все-таки дістались.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

apteka mujchine for man ukonkemerovo woditely driver.